Історія села

Коритня

Є дві легенди походження назви села: перша, що назва пішла від слова (корито), друга від слова (кора). На місці теперішньої  Коритні і навкруги в давнину росли велетенські дуби та липи. Серед поселенців були майстри, які з липи видобували корита для різних потреб. Возили їх на ярмарки і продавали:     «Ова, приїхали коритяни», вигукував базарний люд. Друга версія пов'язана з тим, що в ліси приїздили звідусіль дерти кору липову на мотузки, лико, личаки: дубову - для вичинки шкір. Отже, корито і кора. В 1860-х роках дослідник          Л. Похилевич записав: «Корытнянские хутора лежат на склоне Киевской губернии, прописаны к Россоховатскому приходу, принадлежат князю Чарторийському, в 1812 году подарены своему эконому Нагилевычу».

В 1872 році в селі побудували школу, тоді ж - церкву, яка простояла майже 100 років . В 1913 році в селі на общинні гроші звели магазин склад для страхового збереження зерна, в одній частині магазину був клуб. Була ще общинна пожежна, де кожен селянин повинен був чергувати з кіньми . В 1920 році в селі школа стала початковою. Коритня з 1797 року знаходилася в складі Липовецького повіту Київської губернії, до 1923 року не Монастирищенської а Підвисоцької волості. Сільська управа знаходилася там, де тепер стоїть приміщення старої школи. 1925 рік пам'ятний тим, що в селі появився перший трактор ( Фордзон), а в наступному році встановили потужний млин -рештки його збереглися до нашого часу.

З весни 1930 року в селі почався новий відлік часу – радянського колективного господарювання. Відлік цей коритянам дістався дорогою ціною: знищенням 21 заможної родини, голодомором 1933-го року. Ситуація дещо стабілізувалась в 1934-1935 p.p. Серед, коритянсьиих чиновників було багато таких, котрі мали свої безпомилкові погляди на колгоспне життя, на "батька" Сталіна . Саме й за це вони поплатилися в 1937-38рр., коли в селі знайшли тут майже 100 ворогів народу і репресували. А потім нове лихо -18 липня 1941 року фашисти прийшли в Коритцю і зайняли її без  бою.

Село відоме добре розвиненим рухом опору і діяльністю партизанів, остаточно визволили його від фашистів в березні 1944-го року. Після війни третина поселення лежала у згарищах, майже все було знищено.

Післявоєнні роки - це титанічна справа всіх, щоб відновити, налагодити землеробство і розвивати тваринництво. Впродовж багатьох років господарство у Коритні було одним з передових в районі, стало відомим ім'я телятниці П.Ф Лазрренко, котрій присвоєнно звання Героя Соціалістичної праці (нині покійна), зазвучало багато нових імен передовиків виробництва у галузі тваринництва, рослинництва.

За 70-ті, 80-ті і частково 90-ті роки в селі збудовано десятки осель, сучасні господарські приміщення, гаражі, критий тік, придбано чимало нової техніки, збудовано приміщення школи, адмінбудинок, заасфальтовано сільські вулиці.

Коритню і район не можна уявити без багатодітних, уславлених працею родин. Три сини М.Д. Орендарчука сталій відомими головами колгоспів у Шарниполі, Попудні, Коритні, син Михайло став першим Представником Президента України в районі.

Родина Сергія Приндюка- нащадки коритянських чумаків, сини Власа Гончарука Захар і Яків стали українськими письменниками. Коритню не можна також уявити без родин Зіничів, Розкиданих, Чайок, Іщуків, Сивачуків, Присяжнюків, Краків, Поночовних, Мельників, Плеваків, Ковалів та багатьох інших.

В Коритні бере початок річна Гірський Тікич, відстань до Монастирища 18 км. Територія становить 2688,9га, земель державної власності-734,9 га, приватної власності - 1954га. Станом на 1 січня 2013 року в селі проживає 1008 осіб, дітей дошкільного віку- 67, шкільного віку- 98, працездатного населення-488 осіб, працюючих- 81 особа, 302- пенсіонери, '5 інвалідів війни, З учасники бойових дій, 2  чорнобильці, 11 багатодітних сімей, в 2012 році це звання присвоєно К. І.Нижник, Н. В Король.

Місцева рада утворена в 1929 році, до складу сільської ради обрано 15 депутатів, працює три постійні комісії, до складу виконкому входить 6 осіб.

Сільським головою в Коритні втретє громада обрала Сергія Івановича Іщука. Все, що зроблено у селі заради громади і для поліпшення життя коритян- видиме і відчутне. Однак справ залишається чимало і завжди виникатимуть нїові турботи. Якщо подумки повернутися у рік минулий, то його можна назвати роком води. Проблема водопостачання в селі виникла і стала в прямому значенні цього слова загрозливою для здоров'я людей - в усіх криницях вміст нітратів у воді за даними спеціалістів значно перевищував норму, біда і в тому, що в деяких криницях вона зникла зовсім. Створили кооператив «Коритня – вода» (голова А. І. Присяжнюк, бухгалтер О. Д. Коваль). Нині вода є у всіх, хто став членом кооперативу, зробив внесок. Протяжність водогону складає 16 км, працює три артезіанських свердловини. Справа це добра і потрібна, люди відчули зручності.

Відповідно до соціальних угод орендарі паїв надають певні кошти на розвиток села. Зокрема із товариством „ Коритня - АгроКМ" ( директор С. І. Іллюша) було передбачено, що кошти підуть на освітлення вулиці Комсомольської на це витрачено 17, 5тис.грн). За допомогою цього ж товариства та фермерського господарства „Ядвіга" ( М.О. Орендарчук) ФГ „ Гора-2006" (П.Ю. Гора) в школі замінили 18 вікон на енергозберігаючі. У сільський ФАП коштами кооперативу підведено воду, допоміг із реконструкцією тепла народний депутат України А. В. Яценко, придбав сюди потрібне обладнання депутат районної ради  М.О.Орендарчук. Крім того сільська рада виділила 9000 грн., як субвенцію на встановлення вікон у районній лікарні. Торік було добре налагоджено тісну співпрацю із РЦЗ (директор В. П. Левадський). Тимчасово безробітні котрі працювали на громадських роботах, багато зуміли виконати по благоустрою територію села, кладовища. В цьому році планують зробити на кладовищі огорожу із сучасних матеріалів.

Ремонт доріг - дуже болюча проблема для села. Розроблено проект на капітальний ремонт вулиць Леніна, Чапаєва (державні кошти). Освітлення також одна з важливих турбот. Вже здані документи на затвердження в управлінні капітального будівництва облдержадміністрації, в другому півріччі планується будівництво підводного газопроводу.

Про дозвілля молоді в селі також турбуються. Будинок культури працює добре, відремонтований . Словом всі, хто бажає, можуть знаходити радість від дозвілля. Приміром, в бібліотеці, згідно програми «Бібліоміст» працюють комп'ютери, багато людей користуються ними.

Село багате духовним спадком - в свій час поет - земляк Захар Гончарук збудував музей. Так склались обставини, що в музеї працює церква Руздва Пресвятої Богородиці, а в школі працює музей, де є все про життя і творчість Захара Власовича, Якова Власовича Гончаруків. Приємно і те, що педагоги стали добрим прикладом у розвитку художньої самодіяльності - Виступи ансамблю      "Калинонька" скрізь добре сприймаються глядачами.